Как известно, очень портит
Власть заносчивых людей,
Превращая лица в морды,
Человеков - во зверей.
И известно изначально,
Что чем больше власть дана,
Тем и больше, что печально,
Принесет она вреда.
Властьимущий привыкает,
Что он выше остальных,
И он лучше всех все знает,
Он значительнее их,
Ему больше разрешится,
И по чину дай почет,
Если ж кто не поклонится,
С тем сведет он быстро счет.
Власть приятна для амбиций,
Самолюбью льстит она,
У подвластных ж в морду лица
Превращаются тогда.
Кто пойдет против начальства?
Если будет дурачок,
То ему дадут по яйцам,
Обломают ему рог.
И подвластные смирятся,
Мол, судьба их такова,
И начальника бояться
Они будут, лебезя.
Что еще им остается?
Как еще иначе жить?
Это Гамлету неймется
С его быть или не быть.
Так о чем же эта тема?
Что я вам хочу сказать?
Сатанинская система,
Сатанинская печать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
В памяти моей... - Брусловская светлана Это стих-е посвящено памяти самому дорогому человеку для меня, моей бабушки.
Она растила меня по заповедям божьим.Вкладывала свою душу.
И сейчас её душа живёт во мне.
Наши близкие и родные всегда в нас.
Пока мы живы,живы и они.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
